Перед цими вихідними на станціях метрополітену в Києві молоді хлопці та дівчата, судячи з усього студенти, роздавали ДАЙДЖЕСТ від Київського міського відділення Партії регіонів датований 31 липня 2008р. Листочок А4 формату містить 5 змістовних модулів на різні теми. Якщо до написаного в дайджесті відноситись не критично, то починає з’являтиcь думка, що в і Києві, і в Україні є тільки одна політична сила, яка здатна щось змінити на краще та активно збільшує свій вплив. Зупинимось на самих спірних.

Перший смисловий блок містить в собі(логічно можна дійти висновку так як нічого не коментується) уривок з інтерв’ю чи з виступу Миколи Азарова: «Мясопродуктов в Украину завезли на 99,6% больше, чем в прошлом году, а стоит мясо в 1,5 раза дороже. Рыбы завезли на 46,6% больше, а подорожала она на 20,8%.Фармацевтической продукции импортировали в Украину на 36,9% больше, а цены на лекарства выросли в среднем на 16,9%». Вам не здається дивним як при таких показниках ціни можуть іти вгору, зважаючи і так на колосальний імпорт в Україну. А тепер додайте до цих цифр ще поставки на тіньовий ринок. Можна дійти висновку, що данні цифри набагато завищені. Аж занадто. Всі цифри напряму прив’язуються до критики уряду Юлій Володимирівни. Можна погодитись з паном Азаровим, що ситуація дійсно кризова і вся відповідальність лежить тільки на Тимошенко, але ж відверте полиття брудом принаймні не є професійним. Нагадаю, що автор цих цифр був міністром фінансів і протягом всього часу роботи в уряді Януковича займався фінансовими питаннями.

«И вообще непонятно, как госпожа Тимошенко может заявлять о дефляции посреди месяца ,-отметил Николай Азаров». Відверто провокаційна фраза. Вона підсумовує всі 4 абзаци тексту цього блоку і за правилами політ технологій має зіграти вирішальну роль у встановленні суспільної думки. Але шановні пані та панове, повернемось до початку цього матеріалу і побачимо яким числом датований Дайджест – 31 липня 2008 року. Висновки робити Вам.

Наступний змістовний блок наголошує на тому, що партія регіонів знову не підтримує урядовий проект бюджетних змін «через те, що він містить низку дискусійних положень». Постає питання: доки головний фінансовий документ держави буде об’єктом компромісів і домовленостей? Уряд бере на себе повну відповідальність за виконання тих положень, що він прописує, а опозиція має або підтримувати цей документ, якщо він є в інтересах держави і громадян, або ж активно пропонувати зміни та доповнення, контролювати виконання положень прописаних в бюджеті, а не виконувати роль «сексуального лінивця», хвилюючись тільки за нажите добро. Наступні пункти цього блоку висвітлюють за яке: партія регіонів виступає проти збільшення акцизних зборів на алкоголь і тютюн. Авжеж, будь-хто з Вас, хто читає цю статтю, маючи свій вино-горілчаний завод чи тютюнову фабрику, виступив би проти.

Підвищення акцизів на ці товари просто необхідне! Це призведе до подорожчання цих товарів, а отже за зменшення попиту. Не кожна дитина зможе придбати пачку цигарок за 20 грн., тай доросла людина задумається. Підвищення акцизів-це крок на зустріч здоровому способу життя та боротьби з безліччю захворювань, які спричиненні вживанням алкоголю і курінням. Партія регіонів явно не зацікавлена в цьому.

Наступний інформаційний блок-стаття про збільшення впливу міської організації Партії регіонів у Києві. Тут я не можу не погодитись, але не тим шляхом, який описаний в дайджесты. В статті є посилання на висловлювання Директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бала. Також зазначено, що на це( збільшення популярності і впливу партії) суттєво вплинув концерт «ДДТ» і «Братів Карамазових», який був організований Василем Горбалем.

Не можна не погодитись з тим, що в Київраді вплив Партії регіонів збільшився в тій мірі, в якій регіонали допомагають тримати більшість в Київраді. Це підтверджує і видання «Коментарії» від 2 серпня(Спец випуск), але ніяк це не можна пов’язувати з концертом. На щастя, глядачі приходять дивитись на зірок естради, а не на політиків. Який прапор ховає голову від дощу чи сонця глядачу байдуже. Тому про ріст впливу на громадян говорити зарано.

Є у дайджесті і добра інформація, не лише саме безглуздя. В наступному блоці повідомляється про те, що фонд Рената Ахметова починає допомагати постраждалим на Івано-Франківщині. Разом з обласною організацією Червоного Хреста вони доставляють все необхідне в підтоплені райони. Це заслуговує на повагу. Мене беруть сумніви, що хтось з політиків зробить те саме…

Advertisements

Президент Грузії Михайло Саакашвілі за декілька годин оголосить в країні надзвичайний стан. До цього його підштовхнули військові дії Росії в зоні грузинсько-осетинського конфлікту.

В ніч на п’ятницю грузинські війська почали попередній обстріл приміських районів Цхінвалі. Станом на сьогоднішній ранок бої продовжуються. За попередніми даними, близько 150 грузинських солдат знаходяться в госпіталі. Що буде далі?

Ситуація в Південній Осетії є дуже напруженою. Грузія почала вирішувати конфлікт з невизнаною республікою воєнним шляхом. З одного боку-це вимагає осуду, бо використання зброї є вкрай неправильним вибором. Тут Грузію можна порівняти з Росією в її питанні з Чечнею. Але з іншого боку, у Грузії не було іншого вибору. Приведу такий приклад: Автономна республіка Крим(вона залишається найбільш дискусійного щодо незалежності) чи будь-яка область починає процедуру відокремлення від України. Переговори не дають бажаного результату, бо за відокремленням пильно спостерігає інша зацікавлена країна. Якби так було і далі, то Верховна Рада України прийняла б постанову про введення надзвичайного стану та силовий варіант недопущення відокремлення.

Президент Грузії Михайло Саакашвілі
Президент Грузії Михайло Саакашвілі

Ситуація, яка щойно була змодельована, є дуже схожою на грузинсько-осетинський конфлікт. І все б не виходило за межі конфлікту цих двох суб’єктів, якби не російський інтерес і військові бази. На обстріли Цхінвалі Росія відреагувала не нотою протесту, як це робиться в цивілізованому світі, а бомбардуванням населених пунктів: Горі, Карелі і село – Варіані. Загинули мирні жителі цих містечок. Окремо бомбардувались порти Грузії.

Чи можна назвати Росію в даному випадку миротворцем? Аж ніяк! Особливо якщо поглянути на заяви вищих посадових осіб Росії. Володимир Путін, прем’єр-міністр Російської Федерації, заявив, що в Південній Осетії проживає багато росіян, і тому Він не може залишить осторонь конфлікту.

Заява виважена, якби не реальні факти: бомбардування населених пунктів Грузії аж ніяк не можна назвати захистом свої громадян.

Російські війська почали наступ на грузинські позиції. Як це можна пояснити(саме пояснити, а не виправдати)? Захистом своїх громадян? Я погоджусь з Вами в тому, що «найкращий захист-це напад», але росіяни не зважають ні на села та міста, ні на мирних жителів. Дії генералів російської армії нагадують дії німецьких генералів часів Другої світової війни. А може це початок нової світової війни?

Давайте поглянемо на цю ситуацію в глобальному масштабі. Росія вводить на територію Південної Осетії війська. Танкові колони вже рухаються до Цхінвалі. Окремо в зону конфлікту рухаються добровольці, які явно не будуть займатись допомогою мирним жителям. Скоріш за все, ці добровольці розгорнуть партизанський рух чи будуть рухатися «в хвості» наступаючих армій, зачищаючи територію.

Грузія теж не пасе задніх. Вчора була зроблена заява з боку грузинської сторони, що з Іраку буде відкликані 2 тисячі грузинських військових. За моїми підрахунками, вони зможуть бути в Грузії за 2-3 дні. Це високо підготовлені вояки, які не раз служили в гарячих точках, а головне-в миротворчому контингенті НАТО. Якщо повернуться миротворці з Іраку, за ними можуть з’явитись і інші миротворчі контингенти європейських країн, у тому числі й України.

Нічний Цхінвалі
Нічний Цхінвалі

Також на території Грузії знаходяться 130 американських військовослужбовців, які до цього часу займались вишколом грузинських військових. Якщо хоч один з них загине-чекати на військову допомогу від США довго не знадобиться. Можна припустити, що в такому разі першими прибудуть до зони конфлікту солдати з Іраку(прилетять разом з грузинськими миротворцями), а далі протягом тижня прибудуть і основні сили. В такому разі заяви адміралів російського флоту почати військові дії можна буде не сприймати з острахом, бо до Південної Осетії буде спрямовані найкращі кораблі, а головне – авіаносці.

Окремо варто розглянути дії України у цій ситуації. Україна і Грузія має добросусідські стосунки і президент Саакашвілі завжди жданий гість Віктора Андрійовича. Також ми маємо співробітництво в межах ГУАМ. Українське МЗС вже направила ноту до Російської Федерації. Але що може бути далі? Тут маємо три варіанти. Перший-це дипломатичний вплив України на російську сторону і постійні вимоги припинити збройний конфлікт. В кращому разі, Україна стане посередником у мирних переговорах між конфліктуючими сторонами. Але чи ризикне Україна у відкриту сперечатись з Росією. Другий варіант – Україна обмежиться лише однією-двома нотами протесту і займе позицію спостерігача, посилаючись на нашу залежність від Росії.

І третій варіант – радикальний. Росія не припиняє наступ на грузинські війська і починає масові розправи над мирним населення( досвід Росія такий має ще в роки перших двох Світових Воєн). В даному випадку, якщо НАТО буде зволікати з введенням військ у зону конфлікту, Грузія звернеться до України з закликом звільнитись від впливу Росії та пропозицією спільного вирішення газових питань. Окремо буде обговорена оплата всіх дій України.

Карта Грузії. Оцініть розстановку сил
Карта Грузії. Оцініть розстановку сил

Якщо все буде узгоджено, то за два тижні в Південну Осетію вирушать літаки і кораблі з українськими військовими. Щоб не допустити внутрішнього конфлікту-буде взятий в облогу Севастополь разом з усім Чорноморським флотом РФ.

Далі важко передбачати події. Все це лише припущення, але якщо не буде змінено ситуацію, таке поступове затягування країн у війну призведе до нового конфлікту Росії та США. А цю війну вже важко буде назвати «холодною».

Вихід з цієї ситуації є. Введення в зону конфлікту не військ НАТО, а військ ООН. Це призведе до згасання бойових дій, якщо Росія не хочу отримання нової війни з усім світом. Але чи виведе «миротворців» Росія – навряд чи, бо це буде виглядати як програш і покаже, що всі гучні заяви російських можновладців і генералів-пусті слова. Чи введе ООН війська без згоди Росії як постійного члена – сумніваюсь. Тому чим це може завершитись…

Немає виправдання ні Грузії, яка почала військову операцію, ні Росії, яка цього чекала.

Пропоную Росії дійсно взятись за захист своїх громадян-евакуацію їх з території, захоплену військовими діями, а не обривати будь-яке транспортне сполучення(як авіа, так і інше). А Грузії зрозуміти, що війна іде серйозна і зважити наслідки. І тоді МИ ще зможемо врятувати світ від нової катастрофи.

Грузинсько-Російський конфлікт ще не згас, а міжнародна ситуація все більш напружується. Голосні заяви міністерств закордонних справ Росії, Грузії, України, США, ряду європейських країн, починають приймати форму ультимативних нот.

Президент України Віктор Ющенко 12 серпня на центральному майдані Тбілісі висловив підтримку грузинському народу: «Дорогі грузинські друзі, пройде час і споглядатимемо ці тяжкі сторінки нашої історії як дорогу, яку мужньо пройшла грузинська нація. Свобода варта того, щоб за неї боротися. Ми завжди повинні пам’ятати, що грузинська нація достойна бути незалежною. Ми приїхали підтвердити вашу суверенність, вашу незалежність, вашу територіальну цілісність. Це є нашими цінностями.

Ви ніколи не будете одні. Я дякую за українські прапори на цьому майдані. Це говорить про те, що нас мільйони. І тому я своє вітання дружньому грузинському народові хотів би закінчити святими словами – незалежна Грузія є, незалежна Грузія вічно буде. Слава кожному із вас, які у самі тяжкі години для своєї вітчизни прийшли на Майдан. Тому слава кожному із вас і слава Грузії».

Виступ політиків 12 серпня на центральному майдані Тбілісі.
Виступ політиків 12 серпня на центральному майдані Тбілісі.

Деякі українські і грузинські політики, зокрема екс-президент України Леонід Кучма та екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе, виступили з критикою офіційної позиції України, наголошуючи на виключній можливості України стати посередником у конфлікті між Грузією та Росією, але після ряду подій та заяв це стало неможливим.

Екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе
Екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе

Висловлювання таких визначних політиків не можна не брати до уваги. Визначення України свого ставлення до конфлікту потягло за собою певні наслідки: як позитивні так і негативні.

Позиція Віктора Ющенка у даній ситуації досить таки чітко визначена: підтримка Грузії у збереженні її суверенітету є ключовою ціллю у стратегічній співпраці двох держав. І хоч під «удар» були поставлені україно-російські відносини, в цілому Віктор Андрійович ,і хотілось би вірити, вся Україна мають виграти в цій складній ситуації.

Рейтинг Президента до початку Грузинсько-Осетинського конфлікту «співав романси», прямуючи до невтішних показників. Але з більш рішучими діями та заявами Віктора Андрійовича та його довірених осіб, рейтинг може почати рости. Українці, які голосували на Президентських виборах у 2005 році, голосували не скільки за кандидата від «помаранчевих» сил, а скільки проти «біло-блакитних» та втручання Росії у внутрішню політику України. Виявивши рішучість, Віктор Ющенко поставив ряд перепон перед Російською Федерацією, зокрема указ щодо пересування Чорноморського флоту по території України(УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 706/2008).

Якщо Президент і його оточення й надалі будуть активно рухатись по вибраному курсу на підтримку грузинського народу можна зробити припущення, що рейтинг Ющенко підніметься на декілька відсотків, а разом з цим і рейтинг «НУ-НСу».

В діях Президента України є не тільки політичний інтерес, а й захист національних інтересів. Наразі розуміння того факту, що Крим є «замороженою точкою»( Л.Кравчук , «Український Форум» від 14 серпня) є всезагальним. Пригадаємо, з чого починалась так звана «Осетинська проблема» для Грузії: Російська Федерація жителям Південної Осетії почала надавати російське громадянство, що, як ви розумієте, суперечить грузинській Конституції.

Аналогічна проблема почала розростатись і в Україні. Про це заявив голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. Народний депутат наголосив, що формальною причиною участі Росії у конфлікті між Грузією та Південною Осетією була необхідність захисту своїх громадян, які проживають на території невизнаної республіки: «Така ситуація не може не турбувати й Україну, адже містить загрозу для національної безпеки України».

Чорноморський флот РФ
Чорноморський флот РФ

Чи не може ця дана ситуація стати формальним приводом для приєднання Криму до Росії? Хоч би як, але в питанні, яке постане перед українським політикумом у 2017 році, коли за міжнародним договором має бути виведений Чорноморський флот РФ, російські громадяни в Криму можуть стати «запалом» у бомбі уповільненої дії, що була запущена в 2004 році, коли вперше пролунали заяви про вивід іноземних військ з території України.

Дипломатичні зв’язки з Росією є одним із ключових факторів розвитку української економіки. Добросусідство має бути для обох держав ключовим приорітетом. Але зважаючи на ситуацію, яка зараз є у Південній Осетії та оцінюючи причини такого конфлікту, український народ не може бути впевнений у цілковитій безпеці, зокрема в непорушені територіальної цілісності( зокрема після заяв Російського МЗС щодо невизнання територіальної цілісності Грузії) та суверенітету України.

Однозначним виходом з цієї ситуації є налагодження дипломатичних зв’язків з Російською Федерацією на умовах партнерства, та забезпечення своєї безпеки від досить непевного на даний момент сусіда. Гарантами безпеки мають виступити країни-члени НАТО. Зокрема щодо цього питання висловився Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес який вважає, що неприйняття Грузії та України до ПДЧ (план дій щодо членства в НАТО) розв’язало Росії руки, а тому: «Вони повинні негайно прийняти Україну, а також те, що залишилося від Грузії, до НАТО».

Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес
Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес

Завершуючи цю статтю наведу цитату Т. Ільвеса: «Ми можемо сперечатися з приводу того, хто і що почав перший, але Росія окупувала іншу країну. І хтось у проросійській коаліції в Європейському Союзі має пропустити цю новину через свою голову».

А якщо завтра війна?

Серпень 29, 2008

Грузино-Російський конфлікт продемонстрував Україні, що вона має бути обачною і послідовною, зокрема у питаннях оборони власної території. Грузинський «бліцкриг» продемонстрував повну небоєздатність «професійної» армії під командуванням Михайла Саакашвілі.

Як уже стало відомо з інформаційних джерел, грузинська армія була озброєна «до зубів»( із слів російського МЗС), але це їй аж ніяк не допомогло. А чи зможе допомогти вітчизняне озброєння врятувати український народ від іноземної агресії-протягом тижня сперечаються військовослужбовці, політики та українські радикали( представники УНА-УНСО, ВО «Свобода» та ВО «Братство»).

З історії Збройних сил України

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угрупувань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та в цілому відносно сучасними зразками звичайного озброєння(стрілецької зброї) та військової техніки.

На території України на той час дислокувались: ракетна армія, три загальновійськові та дві танкові армії, один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія Протиповітряної оборони, Чорноморський флот. Усього угрупування військ і сил нараховувало біля 780 тисяч чоловік особистого складу, 6,5 тисячі танків, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячі бойових літаків, понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2,5 одиниці тактичної ядерної зброї.

Розстановка військ на стан 1991 року
Розстановка військ на стан 1991 року

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українському терені військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств – Міністерства оборони України.

Ключова постанова Верховної Ради
Ключова постанова Верховної Ради

Сумна правда

Якби зазначені вище цифри залишались приблизно на цих позиціях, то будь-яка агресія з боку іншої держави була б не страшна. Але зараз не 91 рік, а вже кінець 2008 року. Україна прямує до створення професійної армії по євроатлантичним стандартам, втрачаючи при цьому бойову міць.

З 1996 року українська армія активно скорочується. Журнал «Кореспондент» навів наступні цифри чисельності української армії: 200 тисяч солдатів, 3,058 танків, 4,290 БТР, 3, 497 гармат, 575 літаків, 182 вертольоти та 15 кораблів.

У «сучасності» вітчизняного озброєння вже ніхто не сумніваються. Більшість техніки є застарілою та непридатною для війни в сучасних умовах ведення бойових операцій: бракує мобільності, бойової потужності, та, як не дивно, економічності. Українська техніка споживає дуже багато палива. Високопоставлені військові нарікають, що держава закуповує дешеву бойову техніку, натомість найсучасніші зразки озброєння імпортує до Таїланду, Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), М’янми, Нігерії та інших.

Скорочення армії
Скорочення армії

Таке непорозуміння виправдовується в Україні тим, що імпортований танк у п’ять разів дорожчий за той, який стоїть на озброєнні. В більшості своїй це танки Т64-БМ «БУЛАТ» та Т-80. Представлені моделі є четвертим покоління бойової техніки, яка була розроблена після Великої Вітчизняної війни з урахуванням досвіду локальних конфліктів 40-50 років. На озброєнні української армії ще стоять танки Т-84 «ОПЛОТ», Т-72, але вони мало відрізняються від попередніх(Т64-БМ «БУЛАТ» та Т-80).

Як показали бойові дії в Південній Осетії, велику роль у веденні бойових дій відіграють авіація та сили протиповітряної оборони. Якщо першим українська армія не може похвалитись, бо на її озброєнні стоять «антикваріат»: літаки МІГ-29, СУ-24М, СУ-27, СУ-24МР та навчально-бойовий літак Л-39, то ракетні комплекси є приводом гордощів міністерства оборони України. На озброєнні сил ПВО стоять зенітно-ракетні комплекси «ТОР», «ОСА»( які влучають у ціль на висоті від 6 до 12 кілометрів), комплекси «БУК-М» (досягають до 14 км), С-200 та С-300 (параметр влучення-22 км). Крім цих ЗРК( зенітно-ракетних комплексів) є ракетні комплекси близької дії: «Тунгуска», «Шилка», «Ігла». Деякі спостерігачі за бойовими діями в Грузії припускають, що російські бойові літаки були збиті саме ЗРК українського виробництва.

С-300
С-300

Слабке місце української оборони-флот. Вже давно майже нічого не залишилось від 350 бойових кораблів та суден забезпечення. Сучасний військо-морський флот налічує близько 25 кораблів, більшість із яких є прикордонно-патрульними(є лише кілька боєздатних одиниць типу «корвет»). У випадку, якщо приморські райони будуть атаковані з води, українській армії немає чого виставити для оборони.

Військові аналітики припускають, що при нападі на територію України потужного ворога, такого як Росія, Україна зможе вести активні бойові дії близько 20 днів. За цей час українська дипломатична машина має врегулювати конфлікт. Не можна покладатись і на резервістів. Для приведення їх у бойову готовність знадобиться 2-3 місяці, а при веденні бойових дій не лише в Криму, а й на усій східній Україні (Донецька, Луганська, Харківська області) , такий час може стати фатальним.

Залишається лише аналізувати та сподіватись на недопущення війни на території України. Цим вже зайнялось міністерство оборони, звернувшись до Президента України з пропозицією збільшити концентрацію військ в Південно-східних регіонах країни, чим «зміцнивши» україно-російський кордон. Українці не на жарт схвильовані поведінкою сусіда.

БУК-М
БУК-М

Вітчизна має бути готова до будь якого розгортання подій. Чи буде це Росія, чи Польща, чи інша країна – Україна має бути готова до захисту своїх економічних, політичних і державних інтересів. Національні інтереси мають захищати не лише дипломати, а й військові, які в сучасному геополітичному світі виступають серйозним аргументом. Але чи скорочення армії за стандартами НАТО є доцільним у даній ситуації-питання досі проблематичне.

Дмитро Раімов

З використанням матеріалів міністерства оборони:mil.gov.ua/

Близько 25 років не припиняється збройна боротьба «Тигрів звільнення Таміл Ілама»(ТОТІ) за визнання Північної частини о. Шрі-Ланка окремою і незалежною державою. Використовуючи терористичні методи, ТОТІ веде боротьбу з урядовими військами Шрі-Ланки. На її рахунки не тільки тисячі солдат і мирних жителів, а й велика кількість політиків та державних мужів, зокрема перша жінка прем’єр-міністр у світі Сірім Бандаранакіє (2000 рік) та прем’єр-міністр Індії Раджива Ганді (1991 рік).

Ситуація на острові на даний момент є критичною. Бойові групи завдають все більших втрат не тільки урядовим військам, а й економіці, особливо чайному бізнесу( цейлонський чай відомий на весь світ). Кількість жертв з обох сторін ,включаючи і мирне населення, за більше ніж 20 років склала 65 тисяч чоловік. Такого не бачив демократичний світ.

Прапор ТОТІ
Прапор ТОТІ

У липні цього року Уряд Шрі-Ланки зробив заяву про одностороннє припинення домовленостей щодо зупинення бойових дій. Влада Острова пояснює такий крок постійною загрозою терористичних нападів та активними діями військ ТОТІ у прикордонних поселеннях. Крок Уряду досить обґрунтований, бо фактично збройні сутички не припинялись ні на мить. Протягом 7 місяців перемир’я загинуло більше 1 тисячі мирних жителів і солдатів з обох сторін. Для прикладу, міжнародні спостерігачі наводять цифру загиблих солдатів починаючи з 2006 року-це 6, 867 борців ТОТІ(Тигра) та 1, 501 урядових солдат.

Карта Шрі-Ланки
Карта Шрі-Ланки

Початок відкритих бойових дій можна пояснити виходом Шрі-Ланки на міжнародну арена та отримання військової та дипломатичної допомоги з боку деяких країн. Уряд почав переговори з Ізраїлем про поновлення дипломатичних відносин( які були розірвані з початком війни Ізраїлю проти мусульманських країн.Влада острова піддалась впливу мусульманського електорату і розірвала будь-які дипломатичні зв’язки). Ходять чутки, що на цей крок її підштовхнула необхідність збройної допомоги, зокрема поставка важкої бронетехніки та стрілецької зброї ізраїльського виробництва.

Агітаційний плакат
Агітаційний плакат

США І ТУТ?

Можна припустити, що і від Сполучених Штатів Америки Шрі-Ланка чекає такої ж допомоги. Це підтверджується діями США щодо внесення ТОТІ до списку терористичних організацій з якими необхідно боротись відповідними методами.

На активну позицію Уряду Шрі-Ланки вплинула зокрема і неоднозначна політика Індії. Індійські власті заявили, що готові виступити посередником мирному розв’язанні конфлікту та утримаються від будь-якого збройного втручання, нагадавши, що в минулий раз це завершилось загибеллю тисячі індійських солдат та вбивством прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді. Але Індія прекрасно відчуває «підігрів» ситуації, особливо у тому, що на півдні країни розташовуються поселення індійських тамільців , які «підтримують братів по ту сторону Полського проливу». Від’єднання тамільців Шрі-Ланки створить прецедент у самій Індії, що, як ви розумієте, буде вкрай невигідно уряду цієї держави та вищим буддійським духовним чинам, так як тамільці виступають проти буддизму.

Військові кораблі.Зверніть увагу на прапор
Військові кораблі.Зверніть увагу на прапор

Урядові війська Шрі-Ланки почали попередню підготовку до масштабної операції, але їм приходиться протистояти терористичним нападам, які можна порівняти з діями терористів у Чечні( Російська Федерація) та Іраку. В загальній кількості ТОТІ провело близько 240 терористичних акцій. Цифра, погодьтесь, вражає.

Дискримінація? Вихід – код ООН?

«Тигри звільнення Таміл Ілама» вимагають визнання частини острівної країни як окремої держави. Поки що жодна країна член Організації об’єднаних націй не визнала тамільської держави. І не надто то і квапляться.

Тамільський спротив зумовлений дискримінацією тамільської меншини після отримання Шрі-Ланки незалежності. Але при всіх поступках уряду спротив не зменшується. Це пояснюється тим, що після пост воєнного переділу світу і нанесення нових країн на карту, тамільцям не дали права на самоуправління.

tamiltigers.net/
фото:tamiltigers.net/

Фактично ж ТОТІ не зможу повністю від’єднатись від Шрі-Ланки, бо північні регіони країни повністю залежні від поставок питної води, електроенергії, продовольства з центральних і південних районів Острова.

«Репресії, арешти, висилка!»

Жителі, які проживають на території підконтрольній ТОТІ побоюються репресій і арештів, які можуть початись після приходу на ці землі урядових військ. Дані заходи будуть «виправдані» з боку влади Шрі-Ланки і тому мешканці прикордонних містечок і сіл втікають або на північ, не території ТОТІ, або ж на південь, який підконтрольний урядовим військам(довідка: загальна кількість біженців на сьогоднішній момент склала 170 тисяч чоловік).

біженці
біженці

Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Про це у прямому ефірі заявив Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. За його словами, після подій серпня 2008 року можливості існування Південної Осетії та Абхазії у складі Грузії більше немає. Президент Російської Федерації підписав відповідний наказ ( попередньо щодо цієї постанови проголосувала Державна Дума Росії) та закликав інші країни визнати Південну Осетію і Абхазію.

Думки політиків по цьому питанню розділились. БЮТ вважає, що такий крок Росії є неправильним. Натомість, Юрій Бойко, міністр палива та енергетики опозиційного уряду вважає, що РФ вчинила правильно: «Світ має бути послідовним в оцінці незалежних процесів різних народів. І якщо була визнана незалежність Косового, то було б нелогічно сьогодні не визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії. За принципом Косового потрібно так само поступити і щодо Південної Осетії і Абхазії. І Україна повинна зайняти тут абсолютно чітку позицію»( цитата: УНІАН)

lenta.ru
Російський миротворець фото:lenta.ru

Припускаю, що вустами міністра опозиційного уряду, говорить і вся опозиція на чолі з Віктором Януковичем. На запитання, чому Віктор Федорович не оприлюднив сам таку заяву, можна відповісти так: вичікування вигідних умов. Офіційно опозиція чекає початку вересня і можливої відставки правлячого уряду, а отже і нової коаліції. За цих умов, Партія регіонів об’єднаєтеся з НУНС-ом, яка виступає проти політики Москви та проти визнання Південної Осетії та Абхазії. А отже і «притирань» має бути якомога менше. Але й не висловити свою позицію, щоб зберегти проросійський вектор, опозиціонери не могли.

Тепер повернемось до невизнаних республік. Визнання Абхазії та Південної Осетії Російською Федерацією нічого, фактично, не означає. Крім Росії їх поки не визнав ніхто, але і вона може повернути свої слова назад. Якщо Грузія подасть до міжнародного суду на РФ, то останній у судовій залі необхідно буде доводити факти геноциду проти народів невизнаних республік. Як ви розумієте, це досить важко зробити, особливо при тім факті, що таких дій з грузинської сторони не було.

Доведеться Росії пояснювати і чому вона визнає держави-провокатори, які своєю незалежністю загрожують іншим країнам. Так вже є доведений той факт, що і з боку Абхазії і з боку Південної Осетії велись провокаційні дії: обстріл міст і сіл, що знаходяться за межами автономій.

Чи визнає Україна Південну Осетію та Абхазію?

Щоб визнати республіки, необхідне рішення Верховної Ради України, але голосів у опозиції, яка вважається як та, що тримається проросійського вектору, не вистачає. Визнання невизнаних кавказьких республік може створити прецедент у Криму. Зокрема прецедент виникне і на міжнародній арені: Україна досі мовчить щодо Косовського питання.

Санкції

Незаперечним є той факт, що Росія не боїться через свою могутність санкцій з боку світової громадськості. Але виключення РФ з елітного клубу: «Велика 8», обмеження російського імпорту, не прийняття до СОТ( світової організації торгівлі) призведе до великих втрат економіки Росії. Чи вистачить у російського керівництва розуму не «трусити» мускулатурою та попіклуватись про добробут громадян( бо саме по ним вдарить економічна нестабільність) – питання залишається відкритим.

Провідні телеканали повідомляють свої глядачів про новий телевізійний сезон та нові шоу. Але про основне шоу, яке почнеться теж з вересня у Верховній Раді України, не повідомляється. Новий “політичний сезон”, за словами Арсенія Яценюка( За даними газети “Дело”), буде спекотним! Джерела повідомляють, що опозиція( в обличчі Партії регіонів) готує другу спробу відправити у відставку правлячий уряд, який очолюється Юлією Тимошенко. Самім регіоналам це не зробити….

З одного боку, можна припустити, що регіонали домовляться з комуністами та литвинівцями та «єдиним фронтом» відправлять Юлію Володимирівну у відставку. Але це дуже не певний варіант, бо комуністи вже раз провалили ініціативу Партії Регіонів щодо відставки уряду, не має впевненості, що так не трапиться вдруге. Регіонали надто хочуть повернути весь свій «опозиційний уряд» в легальне становище, тому навряд поділяться міністерськими портфелями з комуністами.

З іншого боку, опозицію може підтримати частина НУНС-су. Ця підтримка може забезпечитись з боку Президента Віктора Ющенка та вірних йому прибічників в блоці( зокрема єдиноцентристів). Але для необхідної більшості, з лав «помаранчевих» необхідно 37 багнетів («група-37»), що, за попередніми даними, майже не можливо.

Сподівання на підтримку Володимира Литвина теж не є певними. Блок імені політика (Блок Литвина) зайняв вичікувальну позицію і не квапиться «влізати» в брудну гру. Можливо, така витримка пояснюється спрямованістю Володимира Михайловича на президентські вибори 2009 року і позиціонування себе як єдиної не скомпрометованої кандидатури.

Фото: ru.wikipedia.org