Президент Грузії Михайло Саакашвілі за декілька годин оголосить в країні надзвичайний стан. До цього його підштовхнули військові дії Росії в зоні грузинсько-осетинського конфлікту.

В ніч на п’ятницю грузинські війська почали попередній обстріл приміських районів Цхінвалі. Станом на сьогоднішній ранок бої продовжуються. За попередніми даними, близько 150 грузинських солдат знаходяться в госпіталі. Що буде далі?

Ситуація в Південній Осетії є дуже напруженою. Грузія почала вирішувати конфлікт з невизнаною республікою воєнним шляхом. З одного боку-це вимагає осуду, бо використання зброї є вкрай неправильним вибором. Тут Грузію можна порівняти з Росією в її питанні з Чечнею. Але з іншого боку, у Грузії не було іншого вибору. Приведу такий приклад: Автономна республіка Крим(вона залишається найбільш дискусійного щодо незалежності) чи будь-яка область починає процедуру відокремлення від України. Переговори не дають бажаного результату, бо за відокремленням пильно спостерігає інша зацікавлена країна. Якби так було і далі, то Верховна Рада України прийняла б постанову про введення надзвичайного стану та силовий варіант недопущення відокремлення.

Президент Грузії Михайло Саакашвілі
Президент Грузії Михайло Саакашвілі

Ситуація, яка щойно була змодельована, є дуже схожою на грузинсько-осетинський конфлікт. І все б не виходило за межі конфлікту цих двох суб’єктів, якби не російський інтерес і військові бази. На обстріли Цхінвалі Росія відреагувала не нотою протесту, як це робиться в цивілізованому світі, а бомбардуванням населених пунктів: Горі, Карелі і село – Варіані. Загинули мирні жителі цих містечок. Окремо бомбардувались порти Грузії.

Чи можна назвати Росію в даному випадку миротворцем? Аж ніяк! Особливо якщо поглянути на заяви вищих посадових осіб Росії. Володимир Путін, прем’єр-міністр Російської Федерації, заявив, що в Південній Осетії проживає багато росіян, і тому Він не може залишить осторонь конфлікту.

Заява виважена, якби не реальні факти: бомбардування населених пунктів Грузії аж ніяк не можна назвати захистом свої громадян.

Російські війська почали наступ на грузинські позиції. Як це можна пояснити(саме пояснити, а не виправдати)? Захистом своїх громадян? Я погоджусь з Вами в тому, що «найкращий захист-це напад», але росіяни не зважають ні на села та міста, ні на мирних жителів. Дії генералів російської армії нагадують дії німецьких генералів часів Другої світової війни. А може це початок нової світової війни?

Давайте поглянемо на цю ситуацію в глобальному масштабі. Росія вводить на територію Південної Осетії війська. Танкові колони вже рухаються до Цхінвалі. Окремо в зону конфлікту рухаються добровольці, які явно не будуть займатись допомогою мирним жителям. Скоріш за все, ці добровольці розгорнуть партизанський рух чи будуть рухатися «в хвості» наступаючих армій, зачищаючи територію.

Грузія теж не пасе задніх. Вчора була зроблена заява з боку грузинської сторони, що з Іраку буде відкликані 2 тисячі грузинських військових. За моїми підрахунками, вони зможуть бути в Грузії за 2-3 дні. Це високо підготовлені вояки, які не раз служили в гарячих точках, а головне-в миротворчому контингенті НАТО. Якщо повернуться миротворці з Іраку, за ними можуть з’явитись і інші миротворчі контингенти європейських країн, у тому числі й України.

Нічний Цхінвалі
Нічний Цхінвалі

Також на території Грузії знаходяться 130 американських військовослужбовців, які до цього часу займались вишколом грузинських військових. Якщо хоч один з них загине-чекати на військову допомогу від США довго не знадобиться. Можна припустити, що в такому разі першими прибудуть до зони конфлікту солдати з Іраку(прилетять разом з грузинськими миротворцями), а далі протягом тижня прибудуть і основні сили. В такому разі заяви адміралів російського флоту почати військові дії можна буде не сприймати з острахом, бо до Південної Осетії буде спрямовані найкращі кораблі, а головне – авіаносці.

Окремо варто розглянути дії України у цій ситуації. Україна і Грузія має добросусідські стосунки і президент Саакашвілі завжди жданий гість Віктора Андрійовича. Також ми маємо співробітництво в межах ГУАМ. Українське МЗС вже направила ноту до Російської Федерації. Але що може бути далі? Тут маємо три варіанти. Перший-це дипломатичний вплив України на російську сторону і постійні вимоги припинити збройний конфлікт. В кращому разі, Україна стане посередником у мирних переговорах між конфліктуючими сторонами. Але чи ризикне Україна у відкриту сперечатись з Росією. Другий варіант – Україна обмежиться лише однією-двома нотами протесту і займе позицію спостерігача, посилаючись на нашу залежність від Росії.

І третій варіант – радикальний. Росія не припиняє наступ на грузинські війська і починає масові розправи над мирним населення( досвід Росія такий має ще в роки перших двох Світових Воєн). В даному випадку, якщо НАТО буде зволікати з введенням військ у зону конфлікту, Грузія звернеться до України з закликом звільнитись від впливу Росії та пропозицією спільного вирішення газових питань. Окремо буде обговорена оплата всіх дій України.

Карта Грузії. Оцініть розстановку сил
Карта Грузії. Оцініть розстановку сил

Якщо все буде узгоджено, то за два тижні в Південну Осетію вирушать літаки і кораблі з українськими військовими. Щоб не допустити внутрішнього конфлікту-буде взятий в облогу Севастополь разом з усім Чорноморським флотом РФ.

Далі важко передбачати події. Все це лише припущення, але якщо не буде змінено ситуацію, таке поступове затягування країн у війну призведе до нового конфлікту Росії та США. А цю війну вже важко буде назвати «холодною».

Вихід з цієї ситуації є. Введення в зону конфлікту не військ НАТО, а військ ООН. Це призведе до згасання бойових дій, якщо Росія не хочу отримання нової війни з усім світом. Але чи виведе «миротворців» Росія – навряд чи, бо це буде виглядати як програш і покаже, що всі гучні заяви російських можновладців і генералів-пусті слова. Чи введе ООН війська без згоди Росії як постійного члена – сумніваюсь. Тому чим це може завершитись…

Немає виправдання ні Грузії, яка почала військову операцію, ні Росії, яка цього чекала.

Пропоную Росії дійсно взятись за захист своїх громадян-евакуацію їх з території, захоплену військовими діями, а не обривати будь-яке транспортне сполучення(як авіа, так і інше). А Грузії зрозуміти, що війна іде серйозна і зважити наслідки. І тоді МИ ще зможемо врятувати світ від нової катастрофи.

Advertisements

Грузинсько-Російський конфлікт ще не згас, а міжнародна ситуація все більш напружується. Голосні заяви міністерств закордонних справ Росії, Грузії, України, США, ряду європейських країн, починають приймати форму ультимативних нот.

Президент України Віктор Ющенко 12 серпня на центральному майдані Тбілісі висловив підтримку грузинському народу: «Дорогі грузинські друзі, пройде час і споглядатимемо ці тяжкі сторінки нашої історії як дорогу, яку мужньо пройшла грузинська нація. Свобода варта того, щоб за неї боротися. Ми завжди повинні пам’ятати, що грузинська нація достойна бути незалежною. Ми приїхали підтвердити вашу суверенність, вашу незалежність, вашу територіальну цілісність. Це є нашими цінностями.

Ви ніколи не будете одні. Я дякую за українські прапори на цьому майдані. Це говорить про те, що нас мільйони. І тому я своє вітання дружньому грузинському народові хотів би закінчити святими словами – незалежна Грузія є, незалежна Грузія вічно буде. Слава кожному із вас, які у самі тяжкі години для своєї вітчизни прийшли на Майдан. Тому слава кожному із вас і слава Грузії».

Виступ політиків 12 серпня на центральному майдані Тбілісі.
Виступ політиків 12 серпня на центральному майдані Тбілісі.

Деякі українські і грузинські політики, зокрема екс-президент України Леонід Кучма та екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе, виступили з критикою офіційної позиції України, наголошуючи на виключній можливості України стати посередником у конфлікті між Грузією та Росією, але після ряду подій та заяв це стало неможливим.

Екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе
Екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе

Висловлювання таких визначних політиків не можна не брати до уваги. Визначення України свого ставлення до конфлікту потягло за собою певні наслідки: як позитивні так і негативні.

Позиція Віктора Ющенка у даній ситуації досить таки чітко визначена: підтримка Грузії у збереженні її суверенітету є ключовою ціллю у стратегічній співпраці двох держав. І хоч під «удар» були поставлені україно-російські відносини, в цілому Віктор Андрійович ,і хотілось би вірити, вся Україна мають виграти в цій складній ситуації.

Рейтинг Президента до початку Грузинсько-Осетинського конфлікту «співав романси», прямуючи до невтішних показників. Але з більш рішучими діями та заявами Віктора Андрійовича та його довірених осіб, рейтинг може почати рости. Українці, які голосували на Президентських виборах у 2005 році, голосували не скільки за кандидата від «помаранчевих» сил, а скільки проти «біло-блакитних» та втручання Росії у внутрішню політику України. Виявивши рішучість, Віктор Ющенко поставив ряд перепон перед Російською Федерацією, зокрема указ щодо пересування Чорноморського флоту по території України(УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 706/2008).

Якщо Президент і його оточення й надалі будуть активно рухатись по вибраному курсу на підтримку грузинського народу можна зробити припущення, що рейтинг Ющенко підніметься на декілька відсотків, а разом з цим і рейтинг «НУ-НСу».

В діях Президента України є не тільки політичний інтерес, а й захист національних інтересів. Наразі розуміння того факту, що Крим є «замороженою точкою»( Л.Кравчук , «Український Форум» від 14 серпня) є всезагальним. Пригадаємо, з чого починалась так звана «Осетинська проблема» для Грузії: Російська Федерація жителям Південної Осетії почала надавати російське громадянство, що, як ви розумієте, суперечить грузинській Конституції.

Аналогічна проблема почала розростатись і в Україні. Про це заявив голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. Народний депутат наголосив, що формальною причиною участі Росії у конфлікті між Грузією та Південною Осетією була необхідність захисту своїх громадян, які проживають на території невизнаної республіки: «Така ситуація не може не турбувати й Україну, адже містить загрозу для національної безпеки України».

Чорноморський флот РФ
Чорноморський флот РФ

Чи не може ця дана ситуація стати формальним приводом для приєднання Криму до Росії? Хоч би як, але в питанні, яке постане перед українським політикумом у 2017 році, коли за міжнародним договором має бути виведений Чорноморський флот РФ, російські громадяни в Криму можуть стати «запалом» у бомбі уповільненої дії, що була запущена в 2004 році, коли вперше пролунали заяви про вивід іноземних військ з території України.

Дипломатичні зв’язки з Росією є одним із ключових факторів розвитку української економіки. Добросусідство має бути для обох держав ключовим приорітетом. Але зважаючи на ситуацію, яка зараз є у Південній Осетії та оцінюючи причини такого конфлікту, український народ не може бути впевнений у цілковитій безпеці, зокрема в непорушені територіальної цілісності( зокрема після заяв Російського МЗС щодо невизнання територіальної цілісності Грузії) та суверенітету України.

Однозначним виходом з цієї ситуації є налагодження дипломатичних зв’язків з Російською Федерацією на умовах партнерства, та забезпечення своєї безпеки від досить непевного на даний момент сусіда. Гарантами безпеки мають виступити країни-члени НАТО. Зокрема щодо цього питання висловився Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес який вважає, що неприйняття Грузії та України до ПДЧ (план дій щодо членства в НАТО) розв’язало Росії руки, а тому: «Вони повинні негайно прийняти Україну, а також те, що залишилося від Грузії, до НАТО».

Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес
Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес

Завершуючи цю статтю наведу цитату Т. Ільвеса: «Ми можемо сперечатися з приводу того, хто і що почав перший, але Росія окупувала іншу країну. І хтось у проросійській коаліції в Європейському Союзі має пропустити цю новину через свою голову».

Близько 25 років не припиняється збройна боротьба «Тигрів звільнення Таміл Ілама»(ТОТІ) за визнання Північної частини о. Шрі-Ланка окремою і незалежною державою. Використовуючи терористичні методи, ТОТІ веде боротьбу з урядовими військами Шрі-Ланки. На її рахунки не тільки тисячі солдат і мирних жителів, а й велика кількість політиків та державних мужів, зокрема перша жінка прем’єр-міністр у світі Сірім Бандаранакіє (2000 рік) та прем’єр-міністр Індії Раджива Ганді (1991 рік).

Ситуація на острові на даний момент є критичною. Бойові групи завдають все більших втрат не тільки урядовим військам, а й економіці, особливо чайному бізнесу( цейлонський чай відомий на весь світ). Кількість жертв з обох сторін ,включаючи і мирне населення, за більше ніж 20 років склала 65 тисяч чоловік. Такого не бачив демократичний світ.

Прапор ТОТІ
Прапор ТОТІ

У липні цього року Уряд Шрі-Ланки зробив заяву про одностороннє припинення домовленостей щодо зупинення бойових дій. Влада Острова пояснює такий крок постійною загрозою терористичних нападів та активними діями військ ТОТІ у прикордонних поселеннях. Крок Уряду досить обґрунтований, бо фактично збройні сутички не припинялись ні на мить. Протягом 7 місяців перемир’я загинуло більше 1 тисячі мирних жителів і солдатів з обох сторін. Для прикладу, міжнародні спостерігачі наводять цифру загиблих солдатів починаючи з 2006 року-це 6, 867 борців ТОТІ(Тигра) та 1, 501 урядових солдат.

Карта Шрі-Ланки
Карта Шрі-Ланки

Початок відкритих бойових дій можна пояснити виходом Шрі-Ланки на міжнародну арена та отримання військової та дипломатичної допомоги з боку деяких країн. Уряд почав переговори з Ізраїлем про поновлення дипломатичних відносин( які були розірвані з початком війни Ізраїлю проти мусульманських країн.Влада острова піддалась впливу мусульманського електорату і розірвала будь-які дипломатичні зв’язки). Ходять чутки, що на цей крок її підштовхнула необхідність збройної допомоги, зокрема поставка важкої бронетехніки та стрілецької зброї ізраїльського виробництва.

Агітаційний плакат
Агітаційний плакат

США І ТУТ?

Можна припустити, що і від Сполучених Штатів Америки Шрі-Ланка чекає такої ж допомоги. Це підтверджується діями США щодо внесення ТОТІ до списку терористичних організацій з якими необхідно боротись відповідними методами.

На активну позицію Уряду Шрі-Ланки вплинула зокрема і неоднозначна політика Індії. Індійські власті заявили, що готові виступити посередником мирному розв’язанні конфлікту та утримаються від будь-якого збройного втручання, нагадавши, що в минулий раз це завершилось загибеллю тисячі індійських солдат та вбивством прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді. Але Індія прекрасно відчуває «підігрів» ситуації, особливо у тому, що на півдні країни розташовуються поселення індійських тамільців , які «підтримують братів по ту сторону Полського проливу». Від’єднання тамільців Шрі-Ланки створить прецедент у самій Індії, що, як ви розумієте, буде вкрай невигідно уряду цієї держави та вищим буддійським духовним чинам, так як тамільці виступають проти буддизму.

Військові кораблі.Зверніть увагу на прапор
Військові кораблі.Зверніть увагу на прапор

Урядові війська Шрі-Ланки почали попередню підготовку до масштабної операції, але їм приходиться протистояти терористичним нападам, які можна порівняти з діями терористів у Чечні( Російська Федерація) та Іраку. В загальній кількості ТОТІ провело близько 240 терористичних акцій. Цифра, погодьтесь, вражає.

Дискримінація? Вихід – код ООН?

«Тигри звільнення Таміл Ілама» вимагають визнання частини острівної країни як окремої держави. Поки що жодна країна член Організації об’єднаних націй не визнала тамільської держави. І не надто то і квапляться.

Тамільський спротив зумовлений дискримінацією тамільської меншини після отримання Шрі-Ланки незалежності. Але при всіх поступках уряду спротив не зменшується. Це пояснюється тим, що після пост воєнного переділу світу і нанесення нових країн на карту, тамільцям не дали права на самоуправління.

tamiltigers.net/
фото:tamiltigers.net/

Фактично ж ТОТІ не зможу повністю від’єднатись від Шрі-Ланки, бо північні регіони країни повністю залежні від поставок питної води, електроенергії, продовольства з центральних і південних районів Острова.

«Репресії, арешти, висилка!»

Жителі, які проживають на території підконтрольній ТОТІ побоюються репресій і арештів, які можуть початись після приходу на ці землі урядових військ. Дані заходи будуть «виправдані» з боку влади Шрі-Ланки і тому мешканці прикордонних містечок і сіл втікають або на північ, не території ТОТІ, або ж на південь, який підконтрольний урядовим військам(довідка: загальна кількість біженців на сьогоднішній момент склала 170 тисяч чоловік).

біженці
біженці

Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Про це у прямому ефірі заявив Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. За його словами, після подій серпня 2008 року можливості існування Південної Осетії та Абхазії у складі Грузії більше немає. Президент Російської Федерації підписав відповідний наказ ( попередньо щодо цієї постанови проголосувала Державна Дума Росії) та закликав інші країни визнати Південну Осетію і Абхазію.

Думки політиків по цьому питанню розділились. БЮТ вважає, що такий крок Росії є неправильним. Натомість, Юрій Бойко, міністр палива та енергетики опозиційного уряду вважає, що РФ вчинила правильно: «Світ має бути послідовним в оцінці незалежних процесів різних народів. І якщо була визнана незалежність Косового, то було б нелогічно сьогодні не визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії. За принципом Косового потрібно так само поступити і щодо Південної Осетії і Абхазії. І Україна повинна зайняти тут абсолютно чітку позицію»( цитата: УНІАН)

lenta.ru
Російський миротворець фото:lenta.ru

Припускаю, що вустами міністра опозиційного уряду, говорить і вся опозиція на чолі з Віктором Януковичем. На запитання, чому Віктор Федорович не оприлюднив сам таку заяву, можна відповісти так: вичікування вигідних умов. Офіційно опозиція чекає початку вересня і можливої відставки правлячого уряду, а отже і нової коаліції. За цих умов, Партія регіонів об’єднаєтеся з НУНС-ом, яка виступає проти політики Москви та проти визнання Південної Осетії та Абхазії. А отже і «притирань» має бути якомога менше. Але й не висловити свою позицію, щоб зберегти проросійський вектор, опозиціонери не могли.

Тепер повернемось до невизнаних республік. Визнання Абхазії та Південної Осетії Російською Федерацією нічого, фактично, не означає. Крім Росії їх поки не визнав ніхто, але і вона може повернути свої слова назад. Якщо Грузія подасть до міжнародного суду на РФ, то останній у судовій залі необхідно буде доводити факти геноциду проти народів невизнаних республік. Як ви розумієте, це досить важко зробити, особливо при тім факті, що таких дій з грузинської сторони не було.

Доведеться Росії пояснювати і чому вона визнає держави-провокатори, які своєю незалежністю загрожують іншим країнам. Так вже є доведений той факт, що і з боку Абхазії і з боку Південної Осетії велись провокаційні дії: обстріл міст і сіл, що знаходяться за межами автономій.

Чи визнає Україна Південну Осетію та Абхазію?

Щоб визнати республіки, необхідне рішення Верховної Ради України, але голосів у опозиції, яка вважається як та, що тримається проросійського вектору, не вистачає. Визнання невизнаних кавказьких республік може створити прецедент у Криму. Зокрема прецедент виникне і на міжнародній арені: Україна досі мовчить щодо Косовського питання.

Санкції

Незаперечним є той факт, що Росія не боїться через свою могутність санкцій з боку світової громадськості. Але виключення РФ з елітного клубу: «Велика 8», обмеження російського імпорту, не прийняття до СОТ( світової організації торгівлі) призведе до великих втрат економіки Росії. Чи вистачить у російського керівництва розуму не «трусити» мускулатурою та попіклуватись про добробут громадян( бо саме по ним вдарить економічна нестабільність) – питання залишається відкритим.