Президент Грузії Михайло Саакашвілі за декілька годин оголосить в країні надзвичайний стан. До цього його підштовхнули військові дії Росії в зоні грузинсько-осетинського конфлікту.

В ніч на п’ятницю грузинські війська почали попередній обстріл приміських районів Цхінвалі. Станом на сьогоднішній ранок бої продовжуються. За попередніми даними, близько 150 грузинських солдат знаходяться в госпіталі. Що буде далі?

Ситуація в Південній Осетії є дуже напруженою. Грузія почала вирішувати конфлікт з невизнаною республікою воєнним шляхом. З одного боку-це вимагає осуду, бо використання зброї є вкрай неправильним вибором. Тут Грузію можна порівняти з Росією в її питанні з Чечнею. Але з іншого боку, у Грузії не було іншого вибору. Приведу такий приклад: Автономна республіка Крим(вона залишається найбільш дискусійного щодо незалежності) чи будь-яка область починає процедуру відокремлення від України. Переговори не дають бажаного результату, бо за відокремленням пильно спостерігає інша зацікавлена країна. Якби так було і далі, то Верховна Рада України прийняла б постанову про введення надзвичайного стану та силовий варіант недопущення відокремлення.

Президент Грузії Михайло Саакашвілі
Президент Грузії Михайло Саакашвілі

Ситуація, яка щойно була змодельована, є дуже схожою на грузинсько-осетинський конфлікт. І все б не виходило за межі конфлікту цих двох суб’єктів, якби не російський інтерес і військові бази. На обстріли Цхінвалі Росія відреагувала не нотою протесту, як це робиться в цивілізованому світі, а бомбардуванням населених пунктів: Горі, Карелі і село – Варіані. Загинули мирні жителі цих містечок. Окремо бомбардувались порти Грузії.

Чи можна назвати Росію в даному випадку миротворцем? Аж ніяк! Особливо якщо поглянути на заяви вищих посадових осіб Росії. Володимир Путін, прем’єр-міністр Російської Федерації, заявив, що в Південній Осетії проживає багато росіян, і тому Він не може залишить осторонь конфлікту.

Заява виважена, якби не реальні факти: бомбардування населених пунктів Грузії аж ніяк не можна назвати захистом свої громадян.

Російські війська почали наступ на грузинські позиції. Як це можна пояснити(саме пояснити, а не виправдати)? Захистом своїх громадян? Я погоджусь з Вами в тому, що «найкращий захист-це напад», але росіяни не зважають ні на села та міста, ні на мирних жителів. Дії генералів російської армії нагадують дії німецьких генералів часів Другої світової війни. А може це початок нової світової війни?

Давайте поглянемо на цю ситуацію в глобальному масштабі. Росія вводить на територію Південної Осетії війська. Танкові колони вже рухаються до Цхінвалі. Окремо в зону конфлікту рухаються добровольці, які явно не будуть займатись допомогою мирним жителям. Скоріш за все, ці добровольці розгорнуть партизанський рух чи будуть рухатися «в хвості» наступаючих армій, зачищаючи територію.

Грузія теж не пасе задніх. Вчора була зроблена заява з боку грузинської сторони, що з Іраку буде відкликані 2 тисячі грузинських військових. За моїми підрахунками, вони зможуть бути в Грузії за 2-3 дні. Це високо підготовлені вояки, які не раз служили в гарячих точках, а головне-в миротворчому контингенті НАТО. Якщо повернуться миротворці з Іраку, за ними можуть з’явитись і інші миротворчі контингенти європейських країн, у тому числі й України.

Нічний Цхінвалі
Нічний Цхінвалі

Також на території Грузії знаходяться 130 американських військовослужбовців, які до цього часу займались вишколом грузинських військових. Якщо хоч один з них загине-чекати на військову допомогу від США довго не знадобиться. Можна припустити, що в такому разі першими прибудуть до зони конфлікту солдати з Іраку(прилетять разом з грузинськими миротворцями), а далі протягом тижня прибудуть і основні сили. В такому разі заяви адміралів російського флоту почати військові дії можна буде не сприймати з острахом, бо до Південної Осетії буде спрямовані найкращі кораблі, а головне – авіаносці.

Окремо варто розглянути дії України у цій ситуації. Україна і Грузія має добросусідські стосунки і президент Саакашвілі завжди жданий гість Віктора Андрійовича. Також ми маємо співробітництво в межах ГУАМ. Українське МЗС вже направила ноту до Російської Федерації. Але що може бути далі? Тут маємо три варіанти. Перший-це дипломатичний вплив України на російську сторону і постійні вимоги припинити збройний конфлікт. В кращому разі, Україна стане посередником у мирних переговорах між конфліктуючими сторонами. Але чи ризикне Україна у відкриту сперечатись з Росією. Другий варіант – Україна обмежиться лише однією-двома нотами протесту і займе позицію спостерігача, посилаючись на нашу залежність від Росії.

І третій варіант – радикальний. Росія не припиняє наступ на грузинські війська і починає масові розправи над мирним населення( досвід Росія такий має ще в роки перших двох Світових Воєн). В даному випадку, якщо НАТО буде зволікати з введенням військ у зону конфлікту, Грузія звернеться до України з закликом звільнитись від впливу Росії та пропозицією спільного вирішення газових питань. Окремо буде обговорена оплата всіх дій України.

Карта Грузії. Оцініть розстановку сил
Карта Грузії. Оцініть розстановку сил

Якщо все буде узгоджено, то за два тижні в Південну Осетію вирушать літаки і кораблі з українськими військовими. Щоб не допустити внутрішнього конфлікту-буде взятий в облогу Севастополь разом з усім Чорноморським флотом РФ.

Далі важко передбачати події. Все це лише припущення, але якщо не буде змінено ситуацію, таке поступове затягування країн у війну призведе до нового конфлікту Росії та США. А цю війну вже важко буде назвати «холодною».

Вихід з цієї ситуації є. Введення в зону конфлікту не військ НАТО, а військ ООН. Це призведе до згасання бойових дій, якщо Росія не хочу отримання нової війни з усім світом. Але чи виведе «миротворців» Росія – навряд чи, бо це буде виглядати як програш і покаже, що всі гучні заяви російських можновладців і генералів-пусті слова. Чи введе ООН війська без згоди Росії як постійного члена – сумніваюсь. Тому чим це може завершитись…

Немає виправдання ні Грузії, яка почала військову операцію, ні Росії, яка цього чекала.

Пропоную Росії дійсно взятись за захист своїх громадян-евакуацію їх з території, захоплену військовими діями, а не обривати будь-яке транспортне сполучення(як авіа, так і інше). А Грузії зрозуміти, що війна іде серйозна і зважити наслідки. І тоді МИ ще зможемо врятувати світ від нової катастрофи.

Advertisements

Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Про це у прямому ефірі заявив Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. За його словами, після подій серпня 2008 року можливості існування Південної Осетії та Абхазії у складі Грузії більше немає. Президент Російської Федерації підписав відповідний наказ ( попередньо щодо цієї постанови проголосувала Державна Дума Росії) та закликав інші країни визнати Південну Осетію і Абхазію.

Думки політиків по цьому питанню розділились. БЮТ вважає, що такий крок Росії є неправильним. Натомість, Юрій Бойко, міністр палива та енергетики опозиційного уряду вважає, що РФ вчинила правильно: «Світ має бути послідовним в оцінці незалежних процесів різних народів. І якщо була визнана незалежність Косового, то було б нелогічно сьогодні не визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії. За принципом Косового потрібно так само поступити і щодо Південної Осетії і Абхазії. І Україна повинна зайняти тут абсолютно чітку позицію»( цитата: УНІАН)

lenta.ru
Російський миротворець фото:lenta.ru

Припускаю, що вустами міністра опозиційного уряду, говорить і вся опозиція на чолі з Віктором Януковичем. На запитання, чому Віктор Федорович не оприлюднив сам таку заяву, можна відповісти так: вичікування вигідних умов. Офіційно опозиція чекає початку вересня і можливої відставки правлячого уряду, а отже і нової коаліції. За цих умов, Партія регіонів об’єднаєтеся з НУНС-ом, яка виступає проти політики Москви та проти визнання Південної Осетії та Абхазії. А отже і «притирань» має бути якомога менше. Але й не висловити свою позицію, щоб зберегти проросійський вектор, опозиціонери не могли.

Тепер повернемось до невизнаних республік. Визнання Абхазії та Південної Осетії Російською Федерацією нічого, фактично, не означає. Крім Росії їх поки не визнав ніхто, але і вона може повернути свої слова назад. Якщо Грузія подасть до міжнародного суду на РФ, то останній у судовій залі необхідно буде доводити факти геноциду проти народів невизнаних республік. Як ви розумієте, це досить важко зробити, особливо при тім факті, що таких дій з грузинської сторони не було.

Доведеться Росії пояснювати і чому вона визнає держави-провокатори, які своєю незалежністю загрожують іншим країнам. Так вже є доведений той факт, що і з боку Абхазії і з боку Південної Осетії велись провокаційні дії: обстріл міст і сіл, що знаходяться за межами автономій.

Чи визнає Україна Південну Осетію та Абхазію?

Щоб визнати республіки, необхідне рішення Верховної Ради України, але голосів у опозиції, яка вважається як та, що тримається проросійського вектору, не вистачає. Визнання невизнаних кавказьких республік може створити прецедент у Криму. Зокрема прецедент виникне і на міжнародній арені: Україна досі мовчить щодо Косовського питання.

Санкції

Незаперечним є той факт, що Росія не боїться через свою могутність санкцій з боку світової громадськості. Але виключення РФ з елітного клубу: «Велика 8», обмеження російського імпорту, не прийняття до СОТ( світової організації торгівлі) призведе до великих втрат економіки Росії. Чи вистачить у російського керівництва розуму не «трусити» мускулатурою та попіклуватись про добробут громадян( бо саме по ним вдарить економічна нестабільність) – питання залишається відкритим.